Хто вмирає в боротьбі – в серцях живе повіки!
« Шлях звільнення кожної нації від поневолення
густо кропиться кров’ю ворожою і своєю».
Симон Петлюра
На сцену виходить дівчина в українському одязі, в руках у неї червона калина, з протилежного боку виходять ведучі. Звучить мелодія пісні «Пливе кача…»
Дівчина. А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко,хоч Майдан ридав..
І з кров ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог, побачивши загін —
Спереду–сотник ,молодий,вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій ,
І вчитель літній–сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела,злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла..
Немає коментарів:
Дописати коментар