Сценарій заходу “Революція гідності, охрещена кров’ю

Мальчицький навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІступенів-дошкільний навчальний заклад»

Сценарій заходу

" Революція гідності, охрещена кров'ю"

                                          

                         Підготувала

                      педагог-організатор

                                        Микитин Іванна Володимирівна

2017

Мета:

          -формувати у школярів ціннісного ставлення до України; прав та свобод людини, європейського вибору українців;

          -розвивати в учнів почуття національної самосвідомості та громадянської активності;

          -виховувати патріота, громадянина, готового захищати свою Батьківщину.

Очікувані результати:

          -ціннісне ставлення до демократичних свобод, закріплених Конституцією України;

          -розширення знань учнів про події Єврореволюції;

          -усвідомлення цінності людського життя та тих складових частин, які впливають на нього, роблять його багатогранним, плідним і корисним.

Обладнання: святково прикрашений зал, аудіо та відео записи, проектор, мультимедійна дошка.

Сцена 1 (за столом сидить молода пара, снідає, обговорює життєві плани)

-Оленко, ти дивилась учора новини?

-Ні, а що?

-Подейкують, що нас до Євросоюзу можуть приєднати, а наш президент як завжди крутить носом.

- Коли я вчора поверталася з навчання, бачила як продавці розвішували вивіски на двері магазинів " Україна за ЄС". Не могла зрозуміти, що твориться.

-Знаєш, кажуть люди протестувати хочуть. Напевне....теж піду. Може і   погодиться наш президент і приєднають  нас до Євросоюзу, от тоді і заживем...

-Ой, Тарасе, боюсь я...

-Та чого ж ти, все буде добре, протест буде мирним... От зараз зателефоную Петрові, розкажу все(Тарас телефонує Петрові)

-Привіт, Петре, чув останні новини?

-Так, кажуть протест збирають.

- Я іду, ти зі мною?

-(3-секундне мовчання)Ой, Тарасе, певне ні...

-Я так і знав...( кидає слухавку)Нащо мені когось, сам піду!

( Встає зі столу, знервовано одягає куртку і виходить з квартири)

Оленка кричить вслід:

-Бережи себе!

Ведучий1: ( в момент коли говорять ведучі, на сцену групками виходять люди з плакатами в руках, роблять імітований Майдан)

А в цей час  на Майдані Незалежності встановлювали сцену, людей з плакатами в руках " Україна-це Європа" все більшало...Все ближче до вечора важко було зрозуміти, де закінчується цей натовп...

Ведучий 2: Серце столиці — Євромайдан — б'ється ритмічно.  Гасла змінюють пісні.  Промови вінчаються із закликами. Ейфорія тисяч облич.  Тривога і надія в різних очах.  Простір Євромайдану — невдовзі стане  щоденною творчістю народу.  Адже народ на Майдані створить не тільки історію, а й фольклор нового часу.  Буде і радість, і смуток, і сміх, і сльози, і пролита кров...Але зараз ці люди про це навіть не здогадуються. Це буде потім. А зараз-лишень початок...

(після слів ведучих одразу вмикається пісня  пісня Океан Ельзи " Вставай" мінус

Протест продовжується, люди далі групками виходять на сцену, починають лунати вигуки " Україна-в ЄС!")

Ведучий 1: Непомітно минали хвилини, за ними години, а там і пролітали дні...Уже вся Україна знала-люди налаштовані серйозно.(людина з натовпу, головний герой вистави Тарас обертається до глядачів): Спостерігаючи щодня за кількістю людей та за їх бойовим настроєм, ми вирішили остаточно — це таки революція! ( в цей час на сцену виносять імітоване вогнище, групка людей з гітарою сідають біля нього і співають пісню " Надія є")

Ведучий 2: Люди розслаблені а їх настрій наповнений лише позитивом. Здавалось би, нічого не передбачає біду, але тут новина " Угоду про асоціація ЄС не підписано".

Ведучий 1: Ніхто не очікував, але мітингарів це не зупинило. З усіх міст люди почали з'їжджатись в уже легендарне місце  в столиці України-Майдан. От тепер справді було складно знайти кінець цьому натовпу. ( люди далі надходять)

Ведучий 2: Влада намагається зупинити  це, але вони....такі наївні...... ще не розуміють, що наш народ не зламати!!!

Мітингар: Боротьба не за щастя вже навіть іде — за життя! Бо його забирають.

 Нас  Надія веде, нас Ідея веде за свободу для рідного краю.

 Українцю, поглянь, там побили жінок! Глянь, вже люди ховаються в храмі!

Де таке ще траплялось, коли це було Аж в такому нестерпному стані?..

 Так чинили лиш варвари, злісні хани, лиш від них люди в церкві ховались.

А сьогодні це власні привладні пани вже над нами так само знущались!"  

Мітингар : Кує землю морозець холодний,

 І навкруг скрізь ментівський капкан

Витанцьовує чорним воронням

 Свій провладний, продажний канкан.

В стальних касках, як ті пілігрими

Все махають кийками-крильми,

 Від страху заховавшись під гримом

 Владарюють, прокляті людьми.  

То яка ж то їх мати вродила,

Щоб вони брат на брата ішли?

Замість того, щоб їх полюбили,

Вони прокляті будуть людьми".
Сергій Нігоян: І вам слава, сині гори, 
Кригою окуті. 
І вам, лицарі великі, 
Богом не забуті. 
Борітеся – поборете, 
Вам бог помагає! 
За вас правда, за вас сила 
І воля святая!

( На сцені гасне світло, мітингарі розходяться, лунають вистріли)

( Лежить мертвий Тарас, до нього підходить Сергій, починається розмова):

- Вставай! Нам треба у дорогу! 
- Котра година? 
- Починається уже зоря… 
- Мені щось дурно… 
- Біль, смуток, відчай чи тривога? 
- Скоріше біль, болить страшенно голова. 
- Вставай, бо нас уже чекають! 
- Чекай хвилинку… 
Щось тут не те…. я трохи не збагну…. 
- Вставай! 
- Не можу!!! 
Щось коїться не те - я рук та ніг не підведу!!! 
- У тебе вчора влучили снарядом, 
Тебе рознесло на дрібні шматки… 
- Що? Не може бути цього!!! 
- Вставай! Ми маєм йти! 
- Чекай хвилинку… Як це так? Я - мертвий!! 
Я вже не живий?? 
- Звичайно, і тебе чекає небо! 
Кажу ще раз - ми маєм йти! 
- Але куди? 
- У кращий світ! 
- Хіба такий буває? 
- Буває! 
- Без образ, ганьби, знущань, брехні?!! 
- Так, там є усе чого усі так прагнуть та чекають, 
Там є любов і мир… 
- Хіба цього немає на землі? 
- А ти як думаєш? 
- Не знаю… 
Але мені здавалося що є! 
- Скажу тобі відверто – ні, немає! 
- Чому? 
- Бо кожен лиш про себе «річ веде» 
- І все? 
- Не тільки факторів багато, 
Але оцей один є основний! 
Чини готові все і всіх продати, 
Аби лиш вигоду отримати собі. 
Вони готові знищити будь-кого, 
Аби лиш врятувати власне життя. 
Вони лиш роблять вид, що вірять в Бога, 
Але у їхніх справах Бога вже давно нема! 
- А як же рідні? 
- Ти за них не переймайся! 
Вони до тебе згодом теж колись прийдуть, 
Ну що ж, за мене ти давай тримайся, 
Тебе в світ гарний, добрий, чистий, поведу… 
Злетіли в вись безмовно білі дві пір’їнки - 
Їх вітер вище й вище вгору підіймав, 
Душа солдата й ангел-охоронець… 
От так, напевно, і кінчається земне життя! 

( На сцені знову стає темно)

Лунає голос Тараса: Відчувала Оленка: мені не бачити сонця,

І дітей зустріну лиш біля могили.

У тілі моєму – свинець і стронцій¸

Але смерть мене не зупинила.

Усі питали: якого чорта?!

Чому тобі не сиділось вдома?

Ти ж ніби людина другого сорту,

Тебе ж роками борола втома?

А я завжди їм: страх пече і душить,

І від безсилля мене все боліло.

Крім зброї, у мене є мрії і душі.

Людина складається не тільки з тіла.

Режим стріляє в потилиці й спини,

Убивають людей мисливські гвинтівки.

А все, що ми можем – палити шини.

Україна бере початок з бруківки.

Цвітуть на Майдані смерті тюльпани,

Тріпочуть на вітрі криваві знамена,

Вогонь облизує трупи і рани.

Україна бере початок із мене.

І знов питали: як снайпер поцілив,

Як куля знайшла тебе в тьмі вечоровій?

Я відповідав: Я приїхав із Сміли.

В мене серце світиться від любові.

Я не був героєм і хотів лише жити,

Але пульс зупинився від пострілу ката.

Навіть мертвим я не покину битву,

Я й з неба вам буду допомагати.

Лиш не зупиняйтесь, вставайте, боріться,

Не може тривати вічно облога!

Нас не зупинить жодна міліція,

Єдиний наш вихід – це перемога!

( На сцену виходить убитий в Крутах та Сергій Нігоян у білому, сідають)

Мені наснилось, що вони зустрілись 
Убитий в Крутах й вірменин Сергій. 
В саду едемськім на травичці всілись: 

(На сцені вмикається світло)
"За що тебе? " "За Україну, друже мій. " 

"Ти знаєш і мене за неї вбили, 
Та це було вже років майже сто. 
Тоді померли ми, щоб ви нам жили. 
А вас вбивають... Вас тепер за що?" 

"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш, 
Як біло-біло в нас цвітуть сади. 
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш 
... Я б все віддав, щоб хоч на мить туди." 

"А я ще ввечері узяв дівча за руку 
Й тихенько так до серця притулив. 
Тоді не знав, що Бог уже розлуку 
Навіки на землі нам присудив. 

Під Крутами стояли ми стіною. 
В очах не страх, а злість до ворогів. 
Большевики готовились до бою, 
Я йшов на смерть... а жити так хотів." 

"Мені твій попіл стукав, брате, в груди. 
Я вірменин, а теж Вкраїни - син. 
Не мав у серці й крапельки облуди, 
За те й убив мене проклятий поганин." (на сцені гасне світло)
... Мені наснилось, що вони зустрілись. 
Убитий в Крутах й бородач Сергій. 
В саду едемськім на травичці всілись: 
" За Україну нас вбивають, брате мій." (вмикається світло)

Тарас: Мамо, я живий, лиш закриті очі.... 
І серце не б`ється, не вирує кров... 
Сергій Нігоян: Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі 
Я буду поруч - в грудях, де живе любов! 

Пісня "Мамо не плач" 

( на сцені знову гасне світло, лунає голос друга Тараса, Петра):

Колись я приїду до Києва з сином 
Колись…Як цвістимуть каштани… 
Під небом пройдемось високим і синім 
Пройдемось ошатним Майданом… 
******* 
Торкнуся, припавши на мить на коліно 
Гладкого новенького бруку… 
(включається світло, на сцені  стоїть Петро з сином):

Він все ще гарячий! Це так неймовірно! 
Давай, приклади свою руку… 
******** 
- То сонце нагріло!-і в сина усмішці 
Шукатиму трохи розради… 
- Ні,сину,не сонце…На цьому ось місці 
Горіли колись барикади… 
******** 
Людей,що піднялись на ці барикади, 
Ніщо не могло подолати! 
Ніякої сили не було у влади 
Лиш страх, брудні гроші та грати… 
******* 
І люди боролись…І найсміливіші 
Дивилися снайперу в дуло… 
І лилася кров…Але найголовніше,- 
Війни в Україні не було! 
******** 
Ось там можна їх імена прочитати… 
Я всіх називати не стану… 
-А що там? Чому стільки квітів там, тату? 
- Це стела героїв Майдану… 
******** 
- Цікаво?... Навіщо туди позносили 
Ці шини від автомобілів? 
- Це замість вінків…Це тепер, ніби символ. 
Це знаки для всіх зрозумілі… 
******** 
Той син промовчить і спитає останнє: 
( Мов вітром холодним подуло!) 
-Я все розумію…Одне лиш питання: 
Чому тебе з ними не було? 

Ведучий 1 : Якщо тебе справді засмучує ненависть у світі, не плач і не втрачай надії, а зроби щось, хай навіть маленьке! 
Пісня 
Ведучий 2 Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі...

Виходять актори зі свічками в руках, ставлять їх на сцені під пісню " Веселі брате часи настали"

скачати тут