Урок-конференція
«Голодомор 1932 – 1933 рр. –
геноцид українського народу
в друкованих спогадах свідків,
творах літератури і мистецтва»
Запоріжжя
– 2017
Методичні
рекомендації щодо проведення уроку – конференції на тему
«Голодомор
1932 – 1933 рр. – геноцид Українського народу
в
друкованих спогадах свідків, творах літератури і мистецтва»
1. Пропонована
розробка може використовуватись як окремий урок
в 10, 11 класах, так і як виховний позаурочний захід (в цьому випадку є
сенс при розгляді питання «Голодомор в українському кінематографі»
переглянути документальний фільм із
циклу «Невідома Україна» фільм 98 «Голодомор. Великий злам», 14 хвилин.)
2. При доборі документів
– спогадів дотримуватись того, щоб інформація не повторювалась, тобто кожний
документ містив нову інформацію (приділити увагу проявам честі і людяності,
фактам відмови виконання злочинних наказів, навіть ціною власного життя).
3. Звернути
увагу на проблему визнання Голодомору геноцидом українського народу, саме тому
обрано вірш Д.Г.Білоуса «Ти кажеш не було Голодомору?»
4.Важливо
використовувати на уроках матеріали офіційних Інтернет ресурсів – Українського
Інституту Національної Пам’яті, «Голодомор 1932-1933 рр. Свідчення очевидців», «Меморіал жертв Голодомору» та інші.
5.Тема
висвітлення Голодомору в українській культурі досить змістовна, тому деяку
інформацію доречно подати через друкований матеріал, наприклад, перелік
художніх творів, або фільмів.
6. Обов’язково
формувати між предметні зв’язки – використовувати знання учнів з навчального
предмету «Мистецтво» і «Українська література» (модерн, пост модерн, реалізм,
експресіонізм). Мотивувати учнів на прочитання творів з української літератури
– У.Самчука «Марія» і В.Барки «Жовтий князь», які визначені програмою для
додаткового самостійного читання.
7. Важливо
закінчити урок життєстверджуючими тезами – ми народ, який не зламали і ніхто нас
не зламає, бо ми пам’ятаємо і знаємо свою історію.
8.«Тема
Голодомору зараз у нас асоціюється з куском депресивної інформації, а насправді
– це тема, яка будує, яка розвиває те, що ми називаємо соціальні та
громадянські компетентності, пошану до почуття гідності кожної людини…» Л.Гриневич, міністр МОН, Всеукраїнський методичний семінар для освітян «Нова українська школа:
навчання / знання про Голодомор», 10 вересня 2016р.
Урок – конференція
«Голодомор 1932 – 1933 рр. – геноцид українського
народу
в друкованих
спогадах свідків, творах літератури і мистецтва»
Цілі: освітня –
ознайомитись із спогадами свідків Голодомору на основі друкованих матеріалів і
дослідити висвітлення подій геноциду українського народу в літературі,
живописі, кінематографі і музиці;
розвиваюча – розвивати навики
самостійної аналітичної роботи і публічного виступу з доповіддю; формувати
емпатійне мислення – співпереживання людям, що опинилися у вирі несприятливих
історичних подій;
виховна – зберегти пам'ять про Голодомор, виховувати повагу до
минулого українського народу і непримиренність до насилля.
Завдання уроку:
1) ознайомитись з друкованими спогадами
свідків Голодомору;
2) ознайомитись з літературними творами про Голодомор;
3) ознайомитись з музичними творами;
4) ознайомитись з кінострічками про Голодомор ;
5) ознайомитись з творами живопису про Голодомор.
Очікувані результати:
1) усвідомлення
змісту злочинної антиукраїнської політики радянської влади;
2) ознайомлення
з досягненнями культури у висвітленні подій 1932 – 1933 рр. в Україні; 3) вміння
працювати з джерелами, аналізувати їх і висловлювати власну думку стосовно
досліджуваної проблеми; 4) співпереживання жертвам геноциду і нетерпимість до
насилля; 5) розуміння важливості збереження і розвитку демократичної
української держави; 6) формування громадянської активності та соціальної
відповідальності.
Тип уроку: урок –
конференція (вивчення нового матеріалу, формування вмінь та навичок).
Методи навчання: частково
– пошуковий, дослідницький.
Форма уроку: словесно – наочна.
Тип навчальної діяльності:
груповий.
Обладнання: «Хрестоматія з
історії України 10 клас. Частина 2», роздатковий матеріал, ілюстрації картин, мультимедіа,
відеоролики пісень «Свіча», «Голодомор», бланк – рецензії.
Основні поняття та терміни: Голодомор, геноцид, модерн, пост модерн, реалізм, експресіонізм.
Основні дати: 1932 – 33 рр. –
Голодомор в Україні; 7 серпня1932 г. – Ухвала ЦВК і РНК СРСР про застосування
розстрілу та 10 – річного ув’язнення за розкрадання колгоспного майна («Закон
про п’ять колосків»); 2006 г. – Закон
України «Про Голодомор 1932 – 1933
рр. в Україні»
Бібліографія.
1. Методичні матеріали Українського інституту
національної пам’яті до 81-х роковин Голодомору пам’яті тих, хто чинив спротив
геноциду. Додаток до листа Міністерства освіти і науки України від 14.11.2014
№1/9-593 // Історія в рідній школі №12(160) грудень 2014;. – С. 14-17
2. Веселова О.М., Марочко В.І., Мовчан О.М. Голодомори в
Україні 1921-23, 1932-33, 1946-47: злочини проти народу. – Київ – Нью – Йорк:
Вид-во М.П.Коць, 2000. – 270 с.
3. Десятов Д.Л. Вивчення геноцидів у шкільному курсі
історії: методичний аспект. – Х.:, Вид. група «Основа», 2014. – 111 с. – (Б-ка журн. «Історія та
правознавство». Вип. 12 (132)).
4.
Хрестоматія з історії України. 10 клас. Частина 2/
упоряд. А.П.Гриценко. – Х.: Вид. група
«Основа», 2013. – 128 с. – (Б-ка журн. «Історія та правознавство». Вип. 5 (113).
Інтернет джерела.
І. Організаційний етап:
1.
за
два тижні учні ознайомлюються з темою конференції, ставляться мета та завдання
конференції;
2.
розробляється
перелік питань (план), які розкривають тему;
3.
формуються
групи, які будуть досліджувати певні питання плану;
4.
розподіляються
завдання між учнями в групах;
5.
обов’язкове
завдання – складання переліку літератури і джерел кожною групою.
ІІ. Підготовчий етап
Робота вчителя на другому етапі:
1. надає допомогу учням у пошуку інформації;
2. переглядає зміст доповідей, аналізує їх;
3. формулює вимоги до учасників конференції:
• глибина
і повнота розкриття питання;
• подача матеріалу –
читання напам'ять уривків, цитат з літературних джерел,
демонстрація відеоматеріалів, презентацій;
• використання наочних
матеріалів;
• ораторські здібності доповідачів;
• літературний стиль, грамотність і чистота мови.
Хід уроку – конференції.
1.
Вступне слово вчителя.
Доброго дня. Сьогодні Ви є учасниками уроку –
конференції на тему
«Голодомор 1932
– 1933 рр. – геноцид українського народу в друкованих спогадах свідків, творах літератури
і мистецтва». Хай минають роки, але ми не повинні забувати про злочинні діяння
сталінської влади в Україні. Все менше стає свідків тих подій, і нам, на жаль,
не вдалося їх розшукати, але історія зберегла їх спогади, які ми повинні
вивчати і говорити про них на наших уроках.
З 1998 р. в Україні на
законодавчому рівні було започатковано відзначення Дня
пам’яті жертв Голодомору кожну четверту суботу листопада, а в 2006 році Верховна Рада ухвалила
Закон України «Про Голодомор1932 – 1933 років в Україні», який визнає Голодомор геноцидом українського
народу.
Мета нашої конференції – висвітлити антиукраїнську
радянську політику в спогадах свідків Голодомору 1932 – 1933 рр., в творах
мистецтва та літератури і вшанувати пам'ять жертв українського народу.
Під час
роботи нашої конференції планується розгляд наступних питань (написані на дошці):
1) Спогади свідків Голодомору;
2) Голодомор у творах літератури;
3) Голодомор у музичному мистецтві ;
4) Голодомор у кінематографі;
5) Голодомор у творах живопису.
Кожне з
питань готувала окрема група учнів, вона презентує свої
напрацювання через виступ, презентацію, відео тощо. Учні
слухають виступи однокласників, записують в конспект потрібний матеріал,
готують запитання і заповнюють бланки – рецензії на виступи. Регламент виступу
– до 5 хвилин.
|
Тема виступу
(прізвище
виступаючого)
|
Зміст виступу (чи розкрито
питання)
|
Доступність
матеріалу (лаконічність і змістовність)
|
Що слід
відзначити
|
Недоліки
|
Оцінка
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2.
Виступи учнів.
І.
Перша група – «Спогади свідків
Голодомору». З кожним роком стає все менше тих, хто на власні очі бачив
сталінські злодіяння, але з нами залишаться їх біль і розпач. Зачитують
документи – спогади, розміщені на
офіційному сайті «Голодомор 1932-1933 рр.», після чого відбувається обговорення.
http://holodomor33.org.ua/about/svidchennya-ochevydtsiv/
Міцук Надія Єфиміївна, 1924 р. н., смт. Мрин, Носівський район, Чернігівська
область. «Голод був страшний, в 33-му році вже весною стали собирать, там була
гнила картопля, рослинки рости, стали, нарвемо оце клівер, домішували до муки,
ну щоб такий хліб, малаї спекти, цю муку використовували так, аби зліпить якусь
ліпьошку. І пекли вже її на сковородках і їли. Дак стали пухнуть от кліверу,
дак тоді той клівер, да до листу, особливо з липи, рвали да перетирали да
сушили. Дерева напівголі були, бо
люди пооб’їдали. Добровільно мало йшли в колгосп, ну були такі, шо йшли
добровільно, а багато таких, що не хотіли йти, от палили їх, сараї палили і то,
значить, мстили і вообще таке страшне життя було. Особливо в 33 році, люди даже
по дорогах валялися. Ідем в школу, під тином лежали два человека, рядами воші
лазять і вони вже пухлі. Ішли в школу, дивилися, а йшли назад, то їх вже не
було, підібрали полуживими і закопали. Говорили десь за два кілометри, там якби
мати дитя з’їла. Ну тоді ж говорили — Каганович приїхав і організував цей
Голодомор і викачку оцю продуктів від селян. Не голодували родичі голови
сільради. Компанець у нас був, Василь Йолович. Дак його родичі так жили, так,
видно, не нуждалися.
Ткаченко Галина Іванівна, 1925 р. н.,
с. Ровеньки, П’ятихатський район, Дніпропетровська область. «Нашу сім’ю
скотомогильник також рятував. Коли поздихає який кінь в колгоспі з голоду,
батько примітять, коли відвезуть, а вночі до ями з братами підкрадуться,
відрубають стегно з кінського трупа і несуть додому. Мама потім днів 2-3
вимочувала у воді, аби воно не пахло, а тоді вже їжу варили та й їли. Але і
конина не рятувала: першими вмерли з цього страшного голоду наймолодші
сестрички: Ганна, Люба і Ната, потім брат Михайло, а потім мама. В живих
залишилися лише ми: старший брат Петро, батько і я. Батька стали заганяти в
колгосп, змушували, аби він йшов в комісію відбирати останній хліб у людей. Він
не хотів іти. Тоді його заарештували і посадили в сарай. Там його водянка і
скосила. Залишилися ми з братом удвох. Ми б теж, напевно, вмерли, але нас
забрали в дитячий будинок».
Біла Марія
Федорівна, 1927 р. н., смт.
Велика Олександрівка, Херсонська область. «Все забирали ті активісти і
пропивали і проїдали те, що позабирали. І худобу забирали, курей, півнів,
інвентар різний. І одяг добротний самі тоді носили. Забирали в основному в
розкуркулених, бо в бідноти нічого не було. Саджали у в’язницю за жменьку
зерна, за зрізані в полі колоски, от народ і прозвав той указ «законом про 5
колосків». Не дозволяли, ганяли за це. Неприбрану кукурудзу, пам’ятаю,
приорали, а людям не дали. Зараз про
те пригадуєш, то страшно стає. За склянку зерна вбивали, за декілька колосків
людей мучили, у в’язниці саджали… Люди допомагали один одному. Бувало, люди,
які дуже бідували, вранці на порозі знаходили посудину з узваром або млинчики з
трави, або ще щось. Це добрі люди допомагали. Старалися це чинити вночі. Не дай
Бог хто побачить і донесе, то відразу у в’язницю піде».
Вчитель:
діти, Ви почули про страшний злочин Сталіна і його приспішників.
1. Що Вас вразило з почутого?
2.
Що
привернуло Вашу увагу?
3.
Які
факти можна кваліфікувати як злочинні?
4.
Що
нового Ви дізналися зі спогадів?
5. Про що Вам було відомо з попередніх уроків історії?
(За необхідності, вчитель звертає увагу учнів
на факти честі і людяності жертв Голодомору, коли люди під страхом втратити
своє життя відмовлялись виконувати накази влади і допомагали один одному як
могли. Також вчитель нагадує учням про чисельні факти спротиву Українського
народу політиці колективізації - понад
5000 масових виступів.
Вчитель:
Багато з тих, хто пережив Голодомор, передали нам свій біль і розпач також
через літературну і мистецьку творчість. Давайте познайомимось з цими людьми.
Вчитель демонструє на інтерактивній
дошці, екрані сторінку сайту Українського інституту національної пам’яті, проект
«Незламні» – http://www.memory.gov.ua/page/proekt-nezlamni) портрети українських діячів культури, які були свідками
Голодомору, серед них Василь Барка (1908 – 2003) поет, прозаїк, літературний
критик, автор роману «Жовтий князь», У.Самчук – роман «Марія».
«Аrs longa, vita brevis est» – «Життя
коротке, а мистецтво вічне» сказав відомий Гіппократ, так і є, майже всі, кого
Ви бачили вже немає в живих, а їх твори вічні і несуть нам правду про Голодомор.
ІІ. «Голодомор
у творах літератури»
1) Учні роздають
учасникам конференції список літературних творів про події 1932 – 1933 рр. (додаток 1.)
2) Виступ з
аналізом статті «Важкі роки Голодомору за романом Василя Барки "Жовтий
князь"» http://osvita.ua/vnz/reports/ukr_lit/16131/. Василь Барка − наш український письменник з
дiаспори. 25 рокiв вiн виношував у своєму серцi, як незагойну рану, спогади про
Голодомор. В 1961 року з'явився високохудожнiй правдивий твiр про геноцид
українського народу "Жовтий князь".
I весь свій
біль В.Барка передав у романi через реалiстичне зображення нещастя в сiм'ї
селянина Мирона Катранника, боротьбу темряви зi свiтлом, Бога з дияволом,
людини з людиною.
Автор
знайомить нас з численними рiзноплановими образами, а умовно дiлить їх на
людей-варварiв i людей-жертв. Конкретним носієм зла, його
невід’ємною частиною у творі Барки є "рудий", "золотозубий"
жовтий князь – представник високої партійної верхівки. Це він – той звір,
"який вилазить із багна в образі компартії" у напівфантастичній
оповіді діда Прокопа. Партiєць Отроходiн − найяскравiший представник
людей-варварiв. Вiн слiпо виконує партiйну волю: "Забрати хлiб увесь! До
зернини!" А хто такi хлiботруси, хлiбохапи, хлiбобери? Люди без iменi,
вони втратили людську подобу, а прийняли варварську, сатанинську, це вони
викошують голодною смертю українських селян. Головнi ж винуватцi людського лиха
присутнi незримо. Ми бачимо портрет вождя свiтового пролетарiату: "Охрою
горить вигляд iстоти, що нiма до сльози i хижа до життя".
З невичерпним горем i
спiвчуттям В. Барка розкриває характер селян – гречкосiїв. Вiн розповiдає про
справжнiх мученикiв, про родину Катранникiв, про український народ. Вiн називає
жертви переслiдування i гонiння, болiсно сприймає їхнi пережитi страждання.
Немов на пiдтвердження цiєї думки, Василь Барка створює свiй календар:
вересень – розбоєнь;
жовтень − худень;
листопад − пухлень;
грудень − трупень;
сiчень − могилень;
лютий − людоїдень;
березень − пустирень;
квiтень − гумень.
Iз вражаючою силою i правдивiстю автор показує, як українська земля, що завжди несла радiсть хлiборобовi, який горнувся до землi, жив у гармонiї з природою, перетворилася для селян у зону смертi, могилу...
вересень – розбоєнь;
жовтень − худень;
листопад − пухлень;
грудень − трупень;
сiчень − могилень;
лютий − людоїдень;
березень − пустирень;
квiтень − гумень.
Iз вражаючою силою i правдивiстю автор показує, як українська земля, що завжди несла радiсть хлiборобовi, який горнувся до землi, жив у гармонiї з природою, перетворилася для селян у зону смертi, могилу...
Вчитель: дякую за виступ. Отже, тема Голодомору дістала своє
висвітлення спочатку в творах української діаспори, а в кінці 80-х років ХХ ст.
почали з’являтись твори і в самій Україні. Ви отримали перелік літературних
творів, і, можливо, якийсь з них
захочете прочитати, зацікавившись після нашого уроку-конференції. Друга група
закінчує свій виступ віршем.
3) Вірш «Ти
кажеш не було Голодомору?» Д.
Г. Білоуса (1920 – 2004). Він теж свідок
Голодомору. Народився в селі Курмани, нині Недригайлівського району Сумської
області, український поет, лауреат
Національної премії України імені Тараса Шевченка за книжку «Диво калинове» (портрет
автора демонструється на екрані, проект «Незламні»)
Ти кажеш не було
Голодомору?
І не було
голодного села?
А бачив ти в
селі пусту комору,
З якої зерна
вимели до тла?
Як навіть мариво
виймали із печі
І забирали прямо
із горшків.
Окрайці виривали
з рук малечі,
із торбиночок
нужденних стариків?
Ти кажеш, не
було голодомору?
Чого ж тоді, як
був і урожай,
Усе сиціль
викачували з двору,-
Греби, нічого
людям не лишай!
Хто ж села,
вимерлі на Україні,
Російським людом
поспіль заселяв?
Хто? На чиєму це
лежить сумлінні?
Імперський молох
світ нам затуляв!
Я бачив сам оту
зловісну пору
І пухлих, і
померлих на шляхах.
І досі ще стоять
мені в очах...
А кажеш - не
було Голодомору?
Вчитель:
1) До кого звертається у своєму вірші
Д.Білоус?
2) Чому саме цей
вірш Ви обрали для декламації?
3) Як Ви
вважаєте, чи зменшилась кількість тих людей, що не визнавали Голодомор
геноцидом українського народу? Що потрібно для цього робити державі,
суспільству, нам з Вами?
4) Які емоції і
думки виникли у Вас після прослуховування вірша?
ІІІ. «Голодомор у музиці»
Відома
композитор Леся Дичко сказала, що «трагічні сюжети найбільше передаються через
музику. Трагедійні літургії,
трагедійні реквієми завжди мали дуже
великий доступ до людського серця. Тільки музика може подати цінність людського
життя, його неповторне значення і те, що може трагізм відійшов, але космос
цінності людського життя назавжди залишається».
Тема Голодомору зайняла важливе місце в українському музичному мистецтві спочатку діаспори – О. Яковчук, В.
Балей. Якщо О. Яковчук (Канада) для творчого втілення тематики трагедійного
звучання обирає малопоширений жанр ораторії (італ. оratorio від лат. оro – говорю, багато
розмовляю) – великий концертний твір на певний сюжет (для солістів, хору і
симфонічного оркестру) – "Тридцять
третій" на текст В. Юхимовича, то сучасний американський композитор
українського походження В.Балей (США) пише оперу (італ. оpera – «дія», «праця»,
«твір») – музично – драматичний жанр, що ґрунтується на синтезі музики, слова,
дії – "Червона земля. Голод" на лібрето (літературна основа великого
вокального твору) англійською мовою поета Б.Бойчука. В.Балей є яскравим
представником постмодерну у музичному мистецтві.
Вчитель:
Давайте згадаємо з уроків мистецтва, що є ознаками такого стилю, як пост модерн
у музиці? (В.Балей передбачає широке використання мультимедійних елементів – трансляцію
уривків з фільмів 1930-х років, кінохроніки, радіопередач, автентичних записів
тогочасної музики, промов вождів тощо – грандіозний колаж з документів епохи,
що є яскравим проявом постмодерну)
Слід відзначити, що в сучасному музичному
мистецтві України приділено значну увагу подіям 30-х років. Цій темі присвятили
свою творчість композитори М.Скорик (пісня «Свіча» на слова поета Б.Стельмаха,
яку виконує О.Білозір, О.Татаренко (пісня «Ви наша молитва, мамо» на слова
поета О.Осадчого), композитор і поет В.Філонік (пісня «Жертвам Голодомору»), А.Шейченко «Пам'яті жертв голодоморів» слова до
цієї пісні були написані Л.Степаненко, А.Салогуб український поет і композитор,
який теж присвятив свою творчість жертвам радянської влади. В їхній музиці сплелися інтонації українських дум, народних
плачів, реквіємів, літургій.
Пропонуємо
Вашій увазі відеоролик пісні «Свіча» у виконанні О.Білозір.
Питання для обговорення:
1)
Чи згодні Ви, що «трагічні сюжети найбільше
передаються через музику»?
2) Як вплинула на Вас пісня «Свіча»? Чи чули Ви її раніше?
3) Які українські музичні твори на історичну тематику Вам
відомі?
IV.
«Голодомор у і кінематографі» (учні
групи роздають перелік фільмів для ознайомлення, додаток 2)
Ми
проаналізували декілька сучасних статей про відображення Голодомору в кіно.
Основою нашого виступу є стаття В.Сивачук «Відображення трагедії Голодомору в
сучасному українському кінематографі» http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvkkarogo_2014_15_15. На зняття табу з теми Голодомору першим відреагувало документальне кіно: в
1989 році вийшли фільми «33-й ... спогади очевидців» Н. Лактіонова-Стезенка та
«Ой, горе, це ж гості до мене» О. Коваля, кількома роками пізніше, вже в умовах
державної незалежності України, – «Пієта» (1993) М. Мащенка, тетралогія
«Українська ніч 33-го» (1994) Л. Мужука і В. Георгієнка. Ще раніше відгукнулася
на висновки міжнародної комісії дослідження голоду в Україні українська
діаспора. У 1983 р. у Канаді виходить перший у світі фільм тоді ще, за
визначенням, про голод – «Незнаний голод» Т. Гукала, а 1985-му – документальна
стрічка С. Новицького «Жнива розпачу» із залученням кінохроніки, архівних
документів і свідчень очевидців.
Перші документальні стрічки про Голодомор
та репресії переносять на екран нові факти про причини, масштаби й наслідки
примусової колективізації. Така «концентрована» інформативність визначала
жанрову природу, структуру і стилістику фільмів: дикторський текст, рідше
авторський коментар, перемежовувався спогадами очевидців.
Дещо
відрізняється своїм стилем документальний фільм «Ой, горе, це ж гості до
мене». Він дає можливість спостерігати за відображенням події у поведінці і
свідомості людини. Автори фільму встановлюють камеру в оселі жінки, яка пам’ятає
розкуркулення, Голодомор, війну і депортацію, і обходяться без хронік,
фотодокументів, коментарів науковців тощо. Метод спостереження дає можливість
глядачеві прожити день сільської довгожительки. Монолог героїні, який подекуди
нагадує потік свідомості, стає джерелом передусім експресивної (трагічної)
інформації. Звісно, це зовсім суб’єктивний погляд на історію. Проте він має
право на життя.
Загалом тренд сучасної документалістики (навіть
друкованої) – збереження мовних особливостей персонажа: діалектизмів,
просторіччя, жаргонізмів, а в пострадянській мовній практиці – ще й русизмів.
Нині ж українські кінематографісти переймають прийоми
західної документалістики, як-то: мінімізація авторського тексту, «контрастна
гра синхронів», використання так званої «реконструкції подій» тощо.
Отже, тема геноциду українського народу
висвітлена більше в документалістиці, ніж в художніх фільмах. Це зрозуміло, але
з нашої точки зору, все ж таки потрібно знімати і художні фільми, тому що вони
більш затребувані серед молодого покоління, ніж документальні.
Питання
для обговорення:
1) Хто згоден з цією точкою зору? Чи вважаєте Ви, що
потрібно більше знімати художніх фільмів
про Голодомор?
2)
Чи
можуть художні фільми бути історичними джерелами?
3) В чому цінність документалістики? Згадайте фільм із циклу
«Невідома Україна» фільм 98 «Голодомор. Великий злам» (14 хв.) Доречно показати
учням цей фільм на уроці за темою «Причини й передумови Голодомору. Голодомор
1932 – 1933 рр. – геноцид українського народу» https://www.youtube.com/watch?v=Qni2kg5hauY
V.
«Голодомор у живописі» на екрані демонструється сторінка офіційного сайту
«Меморіал жертв Голодомору»
Н.Я.Марченко (1940) – радянський, український художник. Заслужений
художник УРСР (1976). Картини «Дорога скорботи», «Мати 33-го»
В.О.Франчук (1950) – український художник,
графік, народний художник України (2015). Лауреат Шевченківської премії (2008).
Картина «Свята печаль»
І.С.Марчук (1936) – український
живописець, народний художник України, лауреат Національної премії України ім.
Шевченка. Почесний громадянин Тернополя і Києва, 2007 року потрапив до рейтингу
100 геніїв сучасності, який уклала британська газета «Дейлі телеграф». Картина
«Голодомор»
М.С.Дмитренко (1908–1997) – український
маляр-монументаліст сакрального мистецтва, графік, історик мистецтва. Картина
«1932-1933»
Кожна
група отримує ілюстрації картин і завдання для опрацювання:
1) Як би Ви назвали
картину?
2) В якому стилі
намальована картина?
3) Які прийоми
використовує автор в картині?
4) Деталь в картині,
яка привернула Вашу увагу?
5) Які дві
картини за стильовими ознаками належать одному художнику?
Після опрацювання завдань відбувається обговорення
(кожна з картин демонструється на екран)
1) Н.Марченко «Дорога скорботи»
2) В.Прокопенко «Голодомор»
3) В.Франчук «Свята печаль»
4) Н.Марченко «Мати 33-го»
Вчитель: (збирає бланки
– рецензії на виступи). Наш урок – конференція добігає
кінця. Дякую за підготовку і активну участь в конференції. Підведемо підсумки:
1) чому важливо зберегти пам'ять про Голодомор? 2) які уроки на майбутнє ми
можемо винести з тих страшних подій? 3) значення культури у висвітленні
історичних подій? 4) що потрібно робити для збереження прав і свобод людини?
Англійському політичному діячу і
публіцисту епохи Просвітництва Е.Берку належать такі слова «єдине, що потрібно
для тріумфу зла – це те, щоб добрі люди нічого не робили», тому завжди майте
активну громадянську позицію і соціальну відповідальність – 26 листопада о 16
годині запаліть свічку пам’яті у своєму вікні і вшануйте пам'ять жертв
Голодомору 1932 – 1933 рр. Наш народ сильний і незламний, завдяки нашій
історичній пам’яті.
Домашнє
завдання: написати історичне
есе на тему «... Історія нас горем вчить, щоб не забулось незабутнє, бо там, де пам'ять не мовчить, там щастям
повниться майбутнє» (Н.Погребняк, поетеса з Вінниччини)
Демонструється
відеоролик пісні "Голодомор",слова і музика А.Салогуба (3.41) https://www.youtube.com/watch?v=WVEgEfjlaPE
Додатки
Додаток 1
Голодомор у художній літературі.
1. Барка В. Жовтий князь: Роман /Передм. М.Жулинського.
– К.: Київська правда, 2003. – 319 с.
2. Бедзик Ю. Гіпсова лялька: Роман / Ю. Бедзик. – К.: Юг,
2004. – 288 с.
3. Гуцало Є. Сльози Божої матері: Повісті / Є. Гуцало. –
К.: Молодь, 1990. – 264 с.
4. Мак О. Каміння під косою: Повість. Худож. О. Коваль:
2-ге вид. – К.: Глобус, 1994. – 126.
5. Руденко М. Хрест: поема / М. Руденко. – К., 1996
6. Самчук У. Марія: Хроніка одного життя. Роман / У.
Самчук. – К., 2000 – 189 с.
7. Самчук У. Темнота / У.Самчук. – 1957
Додаток 2
Перелік художніх і документальних фільмів про Голодомор.
Художні фільми:
1.«Голод-33»,
реж. О.Янчук, 1991, кіностудія імені О.Довженка, Україна.
2.«Поводир»,
реж. О.Санін, 2014, студія «Prontofilm», Україна.
3.«Маленьке
життя», реж. О.Жовна, 2008, кінокомпанія «Група компаній Фокстрот», Україна.
Документальні фільми:
1. «Жнива
розпачу», реж. С.Новицький, Ю.Луговий, 1984, Канада.
2. «Під
знаком біди», реж. К.Крайній, 1990, «Київнаукфільм», Україна.
3. «Українська
ніч 33-го», у 4 частинах («Страх», «Жах», «Гільйотина»,
4. «Справа
Грушевського»), реж. В.Георгієнко, 1994–1998, «Укртелефільм», Україна,
5. «Час
темряви», реж. С.Дудка, 2003, «Укртелефільм», Україна.
6.«33-й.
Свідчення очевидців», реж.
М.Лактіонов-Стезенко, 1989, Українська студія хронікально-документальних
фільмів, Об’єднання «Імпульс», Україна.
7. «Голодомор.
Україна, ХХ століття: Технологія геноциду», реж. В.Дерюгін, 2005, Фонд «Україна
3000», НТКУ, Україна.
8.«Свіча
Джеймса Ернеста Мейса», реж. Н.Сущева, 2008, агенція «Стожари», Україна.
9. «Хлібна
гільйотина», реж. І.Кобрин, 2008, студія «Телеком», Україна.
10. «Живі»,
реж. С.Буковський, 2008, кіностудія «Листопад фільм», Україна.
11. «Жорна»,
реж. Г.Гін, 2008, студія «МедіаПорт», Харків, Україна.
12. «Закляття
безпам’ятства. Голодомор 1932-33 років на Луганщині», реж. О.Крамаренко, 2009,
Україна.
13. «О
горе, це ж гості до мене», реж. П.Фаренюк, 1989, Українська студія
хронікально-документальних фільмів, Україна.
14. «Великий
голод», реж. Е.Лозовий, П.Овечкін, 2005, студія 1+1, Україна.
15.«Незнаний
голод», реж. Т.Гукало, 2003, кінокомпанія «Комітет дослідження українського
Голодомору», Канада.
16. «Україна.
Забута історія – Голодомор. Влада варта смерті», реж. А. Романді, 2011,
телеканал «Мега», Україна
Немає коментарів:
Дописати коментар