Україна і ми – незалежні!

Україна і ми – незалежні!

Перший урок -2016

Засідання дискусійного клубу

Мета: виховувати любов та повагу до своєї Батьківщини, рідного краю; розвивати почуття гордості за свій народ, свою культуру; формувати ціннісне ставлення до держави, суспільства; почуття причетності до всіх подій, які відбуваються в Україні, пробудження національної самосвідомості, усвідомлення особистої відповідальності за майбутню долю України, важливості особистого внеску в побудову майбутнього країни; розвивати творче мислення, навички ведення дискусії.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання з початком нового навчального року, оголошення теми, мети та форми Першого уроку.

ІІ. ВСТУП

24 серпня цього року Україна відзначила свій 25-й день народження.

Вже 25 непростих років ми ідемо до того, щоб збудувати свою, сильну, вільну, розвинену, щасливу державу.

Зараз для нашої країни та кожного з нас – нелегкі часи.

Вже не один рік на вустах у мільйонів – тільки одне побажання. Бажання миру.

Хтось бере до рук зброю та відправляється на схід сміливо боронити рідний край, захищати свою родину.

Хтось  - абсолютно безкорисливо підтримує наших військових, допомагає зібрати необхідні речі, продукти та медикаменти.

Україна сьогодні – незалежна держава, частина Європи, величезна територія з величезним населенням.

А згадаємо її історичне минуле. Там безмежна боротьба, величний порив волі, вічна сутичка з людьми, котрі бажали розділити землю на якій жили наші предки і житимуть наші діти.

Протягом віків ми боролися за нашу свободу. Боролися тому, що відчували себе частиною одного цілого, розуміли, що за нас самих ніхто не побудує нашого майбутнього.  Нас роками відучували від мови, традицій, культури і навіть історії. Нас хотіли знищити, як націю. Намагаються знищити і сьогодні. Проте ми сильні. Ми стоїмо. Боронимо своє право на самостійність та свободу. І ми вистоїмо, ми виборонимо!

Двадцять три роки незалежності України пройшли мирно. Виросло нове покоління свідомих українців, яке пошановує традиції своїх пращурів і героїв України і приймає виклики сьогодення.

Відповіддю на такі виклики став Майдан 2014 року. Історія, яка вже сьогодні вписується в нові підручники, творилась и твориться у вас на очах.

Страшні події в Києві забрали життя багатьох людей, борців за право вибору, свободи, волі для рідної країни. Пізніше їх назвали Небесною сотнею. Серед цих героїв було багато молоді. Кожен із них заплатив за свої переконання найвищу ціну - життя. І нашим обов'язком є пам'ятати, за що загинули ці молоді люди, і зробити так, щоб їх загибель не була марною.

Нажаль, страшні події не закінчуються і по сьогодення.

Сьогодні твориться історія, учасниками якої є ми самі. Дуже багато чоловіків та хлопців і сьогодні знаходяться в зоні АТО. І коли ми святкуємо, відпочиваємо, їмо, виходимо гуляти з друзями - вони - там. В голоді, спразі, жарі та холоді - в нелюдських умовах - живуть місяцями, а дехто і роками. Для того, щоб тут, над нами, було чисте мирне небо.

Були там і наші хлопці.

Я могла б запросити когось із них, але, знаєте, я думаю, що ми усі живемо в одному селі, бачимось, і якщо вам буде цікаво - ви самі зможете їх розпитати.

Більш того я знаю, що для тих, хто побували там - згадувати все це зовсім не хочеться. Скоріш, мабуть, хочеться забути, як страшний сон. Та таке не забувається.

Знаєте, додам ще дещо від себе особисто. Коли ви просто дивитесь новини по телевізору - це страшно, дико, моторошно. Коли ви чуєте, що "забрали" когось - знайомого, односельця - ви співчутливо хитаєте головою, мовляв, "Ой лишенько, хай в нього все буде добре!". А через кілька хвилин про це забуваєте і займаєтесь своїм буденним життям. І все це сприймається якось віддалено... Так сприймає це більшість. Із бездіяльним ввічливим співчуттям.

Це не так страшно, доки це не торкнеться вас особисто. Вашої родини чи ваших близьких.

Тоді все починає сприйматися по-іншому. Тоді, що б ви не робили, всі ваші думки - там.

І якщо це як страшний сон для тих, хто лишається тут і чекає, то мені важно навіть уявити, наскільки це важко і страшно тим, хто там...

А наші чоловіки, хлопці... Вони ж у нас справжні козаки. Сильні, шляхетні, сміливі, мужні... Ніколи не зізнаються, як їм важко. А ми можемо тільки уявляти.

Бо таке уявити неможливо. Це можна тільки пережити. Та не дай Бог комусь стикнутись із цим. Або повернутись туди знову.

Ми маємо пишатися нашими хлопцями. І всіма, кому стає мужності не тікати й ховатися, а сміливо відправлятись на схід боронити рідний край.

Сьогодні наші хлопці, дякуючи Богу, вдома. І більш за все я хочу, щоб їм більше ніколи не доводилось туди вертатись.

Та, нажаль, живими додому повертаються не всі.

Щодня із засобів масової інформації ми дізнаємося про нові жертви наших воїнів. Це означає, що не лише батьки втрачають своїх синів, дружини – коханих чоловіків, діти – батьків, але і ми – своїх захисників. Це велика кривава рана, яка залишиться назавжди в нашій пам’яті, історії України. 

І, знаєте, чому це страшно? Тому що гинуть не тільки якісь незнайомі дорослі чоловіки, а й зовсім молоді хлопці. Знайомі чи незнайомі. Яким ще жити й жити. І страшно усвідомлювати, що на їх місці, не дай Боже, могли б бути наші з вами знайомі. Веселі, гарні, добрі, прості, сильні, класні хлопці. І їх більш нема. 

Давайте вшануймо пам'ять загиблих за незалежність України хвилиною мовчання.

Пам’ятаймо загиблих. Шануймо тих, хто, дякуючи Богу, повернулися живими.

Хвилина мовчання

ІІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Протягом багатьох століть українці мріяли про незалежну державу. У середині 1980-х років XX століття знову розпочалась боротьби українського народу за незалежність.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України.

Цей документ припинив існування Української Радянської Соціалістичної Республіки і проголосив створення незалежної держави — України. День прийняття цього Акту є національним святом.

Проголошення незалежності України відкрило нову сторінку в її історії.

Сьогодні Україна є незалежною державою. А давайте розберемось, що таке "держава"?

Держава – це особлива форма організації суспільства за допомогою спеціального апарату управління, який захищає інтереси населення певної території, регулює відносини між членами суспільства, зокрема за допомогою примусу.

Країна – це територія із визначеними кордонами й населенням, що являє собою єдине ціле з погляду історії, культури, нації та в політикогеографічному відношенні може бути незалежною або залежною.

Країна не завжди є державою, наприклад Україна в 1900 р. була країною українців, але поділеною між Російською та Австро-Угорською імперіями.

Пригадайте з уроків Історії та Правознавства, які ви знаєте ознаки державності?

Ознаки державності: територія, державний суверенітет, система влади, система права (закони), державний механізм, система податків, населення, збройні сили, державна символіка, грошова система, державна мова.

Тепер давайте подивимось, чи є всі ці ознаки в України, чи справді Україна є державою?

Отже:

територія (+); державний суверенітет (+); система влади (+); система права (закони) (+); державний механізм (+); система податків (+); населення (+); збройні сили (+); державна символіка (+); грошова система (+).

А тепер у мене до вас таке питання: Без кого не може існувати держава? (Без громадян)

Вправа «Портрет свідомого громадянина».

- Як ви розумієте поняття «свідомий громадянин-патріот»?

- Що треба робити, яким бути, щоб відчути себе справжнім патріотом своєї Вітчизни?

- Як ви гадаєте, чи притаманні вам патріотичні почуття? У чому вони проявляються?

Дійсно, складно осмислювати такі абстрактні поняття, як любов, чесність, відданість, патріотизм. Бо, незважаючи на те, що кожен з нас більш- менш розуміє їх значення, та все одно вкладає в них щось своє. Це не річ, яку можна побачити чи помацати. Це щось невидиме, проте реально існуюче, те, що наповнює наше життя смислом, тим самим роблячи нас людьми.

Патріотизм у найзагальнішому розуміння - це любов до Батьківщини.

Це патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність і мужність, суспільна ініціативність і активність, готовність трудитись для розквіту Батьківщини, захищати її, підносити міжнародний авторитет.

Це - повага до Конституції, законів Української держави, прийнятих у ній правових норм, сформована потреба в їх дотриманні, висока правосвідомість.

Це досконале знання державної мови, постійна турбота про піднесення її престижу й функціонування в усіх сферах суспільного життя й побуту.

Це - повага до батьків, свого родоводу, до традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього як до представника, спадкоємця й наступника.

Це - дисциплінованість, працьовитість, завзятість, творчість, почуття дбайливого господаря своєї землі, піклування про її природу, екологію.

Це фізична досконалість, моральна чистота, висока художньо-естетична вихованість.

Це - гуманність, шанобливе ставлення до культури, традицій, звичаїв інших народностей, що населяють Україну, висока культура міжнаціонального спілкування.

Ми живемо не просто кожен сам по собі, а в одній державі, вільній і незалежній Україні, у суспільстві, де є свої закони, традиції, своя історія, культура, мова. Для кожної людини її рідний край - найдорожчий та наймиліший серцю. Це та земля, де минули дитячі роки, де живуть найближчі люди. Такі почуття зрозумілі, вони природні та патріотичні.

Міра патріотизму сьогодні визначається не тим, скільки ти розмірковуєш про покращення життя, а тим скільки особисто для цього робиш. Така громадянська позиція і є істинним патріотизмом щирого вболівальника за долю любої серцю України.

Всі ми народились після 1991 року, а це значить, що ми народились у незалежній Україні. А отже, усі ми - українці. Давайте ми з вами зараз замислимося над тим, чим ми як українці можемо пишатися.

Вправа «Я - українець».

Учасники замислюються над тим, чим вони можуть пишатися як українці, продовжуючи речення: "Я - українець і я...". Потім кожен озвучує свої відповіді. Результати можна записати на відео та надалі змонтувати цікавий відеоролик.

Варіанти:

Я - українець і ...

 - в мені тече козацька кров

 - я є носієм другої наймилозвучнішої мови в світі

 - я розбираюсь у борщі та варениках

 - маю незламний дух

 - маю славних співвітчизників, серед яких - відомі на весь світ поети, письменники, музиканти тощо

 - я є хранителем багатовікових українських традицій

Вправа "Коментатор".

Зараз я зачитаю вам вислови відомих людей про любов до Батьківщини, патріотизм та єдність народу. Як ви розумієте їх слова? Прокоментуйте.

• Забудеш рідний край — твоє всохне коріння. (П. Тичина)
• Патріотизм — це не любов до ідеї, а любов до вітчизни. (В. Распутін)
• Той, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом. (Ч. Айтматов)
• Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна. (І. Світличний)
• Біда України у тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна. (М. Грушевський)
• Українському народу не потрібно співчуття – потрібні патріоти. Потрібен ти! (І. Олійник)

Інтерактивна вправа «З теплом у серці» (Побажання Україні)

Дуже хочеться, щоб в нашій країні панував мир…. А що б побажали Україні ви? Напишіть свої думки на стікерах та приклейте до нашої карти. Хто бажає зачитати?

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ

Дискусія

Сьогодні ми з вами говорили про Незалежну Україну.

А як ви розумієте слово "Незалежність"?

Що таке "незалежна держава?" (Відповіді)

Отже, "незалежна держава" - це держава, яка...

А тепер давайте на хвилинку відволічемось від державності і перейдемо до людських цінностей. Ми часто чуємо слова "незалежна людина". А яка людина є незалежною? Що нам  необхідно для того, щоб бути незалежними людьми? Що є складовими незалежності?

Без чого неможлива незалежність? (Без відповідальності)

А з чим пов’язане почуття відповідальності? З минулим? Яка різниця, що було колись. З теперішнім? Хтось живе "сьогоднішнім днем". Сьогодні добре - то і добре, а що буде завтра - то буде завтра. Чи можна назвати це відповідальністю? (Ні.)

Отже, почуття відповідальності пов’язане з майбутнім.

Відповідальність за майбутнє... Чи відчуваєте ви її?

Можливо, поки ще ні. Ви ще молоді.

Та звісно, треба подивитись правді у вічі, одна окрема людина рідко може якось сильно вплинути на щось. Але от коли люди об’єднуються...

Пам’ятаєте, що скандували під час Помаранчевої революції? "Разом нас багато, нас не подолати".

Кажуть, "Один у полі - не воїн". У великих масштабах це і справді так. Але якщо масштаб зменшити, подивитись не на глобальні світові явища, а конкретно на ваше власне життя, то виявиться, що ви цілком можете приймати певні рішення і нести за них особисту відповідальність. І от якщо кожен буде не дивитись на сусіда, а нести власну відповідальність - тоді все буде гаразд.

Тож, ми виявили з вами, що незалежність є невідривною від відповідальності. І це стосується як нашого власного життя, так і долі усієї країни.

Вам уже, мабуть, говорили, що ви є майбутнім нашої країни.

Це зараз говорю вам і я. І це, повірте мені, не пусті слова.

Так, звісно, не всі з нас стають президентами, міністрами, але з багатьох краплинок води набирається цілий океан. Подумайте про це. Яким буде наш океан - чистим блакитним, або брудним і темним - залежить від кожного з нас.

Я хочу, щоб ви завжди пам'ятали, що ви справді є майбутнім України. Скажу навіть більше - ви є майбутнім усього світу.

Тож своїми знаннями, працею, здобутками примножуйте культуру, своїми досягненнями славте нашу Батьківщину. Будьте гідними своїх предків, своїх батьків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову.

Шануйте себе і свою гідність, і шановані будете іншими.

А завершити мені сьогодні хочеться словами Кузьми Скрябіна. Він казав так: "Ти сам собі країна. Зроби порядок в своїй голові". Подумайте над цим.

Звучить пісня Скрябін "Сам собі країна"

Завантажити Україна і ми – незалежні! Перший урок -2016 Засідання дискусійного клубу