Вечір пам’яті «Обірвав свинець твої літа» (9- 11 класи)

Обірвав свинець твої літа

Мета:формувати в студентів розуміння єдності та цілісності України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави, готовність служити Батьківщині своєю працею та стати на захист державних інтересів країни,

    вшанувати пам’ять героїв АТО,

    прищеплювати любов до Батьківщини,

    виховувати патріотичну свідомість,

  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

ХІД ЗАХОДУ

Перегляд кліпу «Лелека на даху».

Ведучий:

Сьогодні наша зустріч присвячена Всесвітньому дню миру, який  відзначається 21 вересня. Недаремно весь світ відзначає це свято, адже мир на планеті – це наше майбутнє.

Ведуча:

У цей день ООН закликає всі країни зупинити військові дії і хоча б на 24 години припинити проливати кров. Тільки мирні переговори та вирішення наявних проблем шляхом діалогу можуть мати користь для всього людства.

Ведучий:

Ми дякуємо всім тим, хто захищає і бореться за наші долі – це справжні герої, які роблять подвиг в ім'я кожного з нас. Тож нехай припиняться всі суперечки, непорозуміння, конфлікти і хай завжди буде спокій і мир на шляху життя.

Ведуча:

А зараз нехай пролунає дзвін Миру.

Звучить  дзвін Миру.

Ведучий:

 Символом міжнародної солідарності всіх людей світу став Дзвін миру. Дзвін Миру — символ спокою, мирного життя і дружби, вічного братерства і солідарності народів.

Ведуча:

І в той же час — це заклик до дії в ім'я збереження миру і життя на Землі, збереження Людини і Культури. Перший Дзвін Миру був встановлений в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку в 1954 р. Він відлитий з монет, пожертвуваних дітьми всіх континентів, і є символом глобальної солідарності людей Землі.

Ведучий:

У нього також вплавили ордени і медалі, інші почесні відзнаки людей багатьох країн. Напис на Дзвоні свідчить: «Хай живе загальний мир у всьому світі».

Ведуча:

У 1996 році такий же дзвін був встановлений у резиденції ООН у Відні, а також у багатьох містах Японії, великих містах Німеччини (1989), Польщі, Туреччини (1989), Мексики (1990), Австралії (1992), Монголії (1993), Філіппін (1994), Канади (1996), Бразилії (1997), Аргентини (1998), Еквадору (1999), Узбекистану (2003) та ін. країн.

Демонструється на екрані фото голуба миру.

Ведучий:

У всьому світі символом миру вважається білий голуб. Це птах всеземної любові та миру. З давніх часів вважалось, що душа людини відлітає в небо в образі голуба. Може не випадково їх часто називають святими птахами.

Ведуча:

Голуб – це образ, який також прийшов у християнське мистецтво зі Старого Завіту. У книзі Буття розповідається, як голуб приніс Ною зелене гілля і цим сповістив його про закінчення Всесвітнього потопу й про те, що Божий гнів змінився на милість. З тих часів голуб з маслиновим гіллям у дзьобі став символом миру.

Ведучий:

Міжнародний день миру відзначається з 1968 року. Проголосив його папа римський Павло VI. Можливо, саме тому, що свято було «створене» священиком, основною думкою цього дня є теза: «Пробач, і ти отри­маєш мир».

Ведуча:

Для  більшості людей планети-Земля мир – це повсякденна реальність. На наших вулицях безпечно. Та чи всі люди на Землі живуть добре і   щасливо?

Ведучий:

Багато людей у сучасному світі страждають і лише мріють про спокійне життя. Для них, насамперед, і існує день Миру. Цей день закликає людей не тільки замислитися про мир, а й зробити щось заради нього.

Ведуча:

Ми можемо робити руками багато хорошого. Але чому трапляється, що люди починають робити своїми руками погане: беруть в руки зброю, створюють бомби? Може тому, що люди не уміють жити в мирі?

Ведучий:

Можливо,але ж ми можемо допомогти людям, світу. Щоб зробити це, ми завжди повинні пам'ятати про усе добре, що в нас є, використовувати це у своєму житті, у своїх словах і вчинках, дарувати добро тим, хто поруч з нами.

Ведуча:

Сьогодні, коли на нашу українську землю знову прийшла війна, ми збагнули розумом і серцем справжню, невигадану загрозу миру.

Ведучий:

Ще декілька років тому, у такий сонячний вересневий день, ми і гадки не мали, що хтось чи щось може порушити наше щасливе життя, що слово «мир» для народу України набуде такого великого, цінного і бажаного значення.

Ведуча:

Ще декілька років тому, коли у святкові дні ми стояли біля пам’ятників загиблих воїнів-визволителів, розповідали вірші про війну і присягали ніколи більше не дозволити її повторити, тоді ми до кінця не розуміли справжнього значення своїх слів.

Ведучий:

Нинішній  Міжнародний день миру затьмарює наша спільна біда – тривають бої, гинуть співвітчизники, наші патріоти…

Ведуча:

На жаль на Сході України сьогодні наші співвітчизники опинилися в страшних умовах неоголошеної війни.

Ведучий:

Люди потерпають від обстрілів, розрухи, голоду, нестачі води та ліків, діти не мають можливості спокійно та безпечно продовжувати навчання, а про відпочинок просто не йдеться взагалі.

Ведуча:

 Гине мирне населення, найстрашніше — гинуть діти, гинуть наші захисники.

Перегляд відео «Запах війни».

Читець 1:

Прийшла до вас, щоб подивитись в вічі
... ці чесні очі - карі й голубі
Ви всі не повернулися із січі
... хтось із Майдану, хтось був на війні.

Тут тихо так, лиш догоряють свічі
І квіти до портретів хтось несе.
А на устах усмішки, наче вічність
Й монах до церкви попри вас іде.

Прийшла до вас, щоби сказати: «Варто!»
Заради України на землі
Ви всі тепер для нас - Небесна Варта,
Вогонь святий, що запалав в душі.

І цей вогонь не згасне вже ніколи,
Нам вистачить до боротьби снаги.
Мої сучасники, мої соколи,
Й на нашій долі вишиті хрести.

Читець 2:

Я буду жити в посмішках дітей,

Моя душа вам піснею озветься.

Я в бій пішов – за правду,за людей!

І в пам’яті – це знаю, не зітреться.

Я буду жити, в пролісках весни,

З лелеками я повернусь додому.

Прийду у материнські сни,

Я Ангелом зійду народу свому.

Я буду жити, щоб уберегти,

Таких, як я солдатів-побратимів.

Їм так багато, ще пройти.

Я хочу, щоб ніхто з них не загинув.

Я буду жити, бо я присягнув!

Навіки Україну захищати.

І якщо ворог не почув,

Я буду до останього стояти...

Читець 3:

(вірш присвячуєтся загиблим українським воїнам-героям та їхнім мамам, які переживають страшну втрату)

Мамо, пробач за мою стрімку вдачу.
Вибач, рідненька, я вже не прийду.
Мені не болить, я від болю не плачу,
Я зараз душею до Бога іду.

Ти вибач, не плач – твої сльози тримають,
Мене на землі, а мені вже пора.
Мене побратими із Богом чекають.
І зірка на небі, моя вже зійшла.

Матусю, пробач, що закрив рано очі,
Я прошу тримайся, я тебе люблю.
Світитиму з неба тобі я щоночі
І інколи, ще увісні зайду...

Зайду, щоб ще раз, тебе міцно обняти,
Бо ти найдорожча в моєму житті.
І те, що не встиг, напрощання сказати:
«Спасибі за щирі молитви святі!»

Я знаю, зараз весь смуток і розпач,
У серці твоєму безмежно болить.
Прошу, відпусти і більше не плач.
Життя проти вічності лише мить.

Читець 4:

Я ПОВЕРНУСЬ...
 (вірш-присвята українським солдатам та їх дружинам)
 Лебідко моя, я скоро вернуся,
 Неначе у перше тебе обійму.
 Я з ворогом лютим за правду борюся,
 І тільки тобою зараз живу.

 Кохана моя, ти не плач, не журися!
 Мене береже молитва свята.
 Ти вір в перемогу й за мене молися,
 Молися кохана – моя золота!

 Не плач, я благаю, бо серденько рветься.
Твій біль відчуваю, але не боюсь.
 Все скоро закінчится – спокій вернется,
 І я, моя мила, до тебе вернусь.

Та ми заживемо у вільній країні,
 І виростим в мирі щасливих дітей!
 За це віддаю свою честь Україні!
 За віру! За правду! За наших людей! 

Читець 5:

МИ З ТОБОЮ ОДНОЇ КРОВІ
 (вірш присвячується українським солдатам)
 Ми з тобою одної крові.
Ти став рідним мені, солдате!
 Я пишаюсь, мій брате тобою.
Ти пішов в бій-всіх нас захищати.

Ти молитву народу відчуєш,
Вона буде, мов щит закривати.
Знаю, зараз в окопах ночуєш
Знаю, мусиш за нас убивати.

 Ти пробач, за холодні ночі,
 Ти пробач, що недоїдаєш.
 Я підтримати тебе хочу,
 Сподіваюсь, ти відчуваєш.

 Скоро ти повернешся додому
І домівка тебе зігріє.
 Зніме тяжкість війни і втому,
 Так, як дім тільки рідний вміє.

Повернешся в свою родину,
 Та з роками війну не забудеш.
 Правду, скажеш на всю Україну,
 Бо боятись ти вже не будеш.

Читець 6:

МАМИ У БОГА БЛАГАЮТЬ...
(присвячується українським солдатам та їх мамам)
Чекають синів своїх мами,
І молятся день і ніч.
Молитвами зцілюють рани,
Запалюють тисячі свіч.

У Бога, благають спасіння
В молитвах за рідних дітей.
Повернення, благословіння,
Та теплих, спокійних ночей.

Благають, щоб все закінчилось,
Щоб більше не було війни.
Щоб крові на землю не лилось
І були живими сини.

Так молятся слізно і щиро,
Що чує це навіть земля.
Вона ж бо зиму не пустила,
Щоб снігом не вкрила поля.

Щоб ночі, не так холодили
Й солдатам було тепліш.
У Бога мами просили,
Щоб діти вертались скоріш!

Заплакані, стомлені очі,
Молитви-святий оберіг.
Матусі недоспані ночі –
Повернуть з далеких доріг.

Повернуть у батьківську хату
У темряві шлях осяють
Життя збережуть солдату.
Бо мами у Бога благають...

Читець 7:

Вірш в пам’ять про Героїв майдану

Коли їхав батько, він сину казав:
 «Синочку, мене дочекайся!
 Щоб маму ти слухав та поважав.
 «А син йому вслід:»Повертайся!»

 І він повернувся, але неживий,
 Життя його згасло в хвилину.
 Тато сміливий і молодий.
 Загинув за Україну!

 Синочок не вірив, що тата нема,
 І маму питав: «Як це сталось?»
 А мама мовчала, немов нежива,
 Бо серце її розривалось.

 Та син зрозуміє, що тато його,
 Героєм загинув за волю.
Заради майбутньго сина свого!
 За віру і кращу долю!

Читець 8:

Наші люди дуже терплячі,
 Стільки часу терпіли неволю.
 Сколихнули свавілля звірячі.
 Ми повстали за кращу долю!

 В боротьбі весь народ об’єднався,
 Всі ми стали – одна родина.
 Хто загинув – той не здавався,
 Ними горда вся Україна!

Вони мали світлі надії,
І боролись з вогнем у серцях.
Вбиті діти! Зруйновані мрії!
Кров на владі й продажних бійцях.

 Нездоланне братерське єднання!
 Не згасити в серцях життя,
 Втілим ми всі свої сподівання,
 Бо назад вже нема вороття.

Ми відродимо нашу країну,
І героїв прославим не раз.
За Свободу! За Батьківщину!
Настав волі і правди час!

Читець 9:

Не вмивайте кров’ю Україну!
 Об’єднайтесь, хто з щитом і без щита.
 Стане легше у важку хвилину,
Якщо серце переповне доброта.

 Істину не можна приховати,
 І народ топтати, як сміття.
 Скільки ще за правду воювати?
 Поверніть украдені життя!

Вас омиють материнські сльози,
І ненависть за вбитих дітей.
 Тут нема ні лірики, ні прози.
 Ви вбиваєте людей!

Схаменітся, бо лихо Вам буде!
 Божа кара – за найтяжчий гріх!
 Не народ – Вас Бог осуде.
Ви відповісте за всіх!!!

Читець 10:

Нашим вірним українським солдатам!

Тримайтесь, братики! Ми з вами
У цей страшний, болючий час.
Ви стали нам захисниками,
Ми молимось щиро за вас.

Вертайтесь, рідненькі, живими!
Хай янголи вас захищають,
Своїми крилами святими
Від куль ворожих закривають.

Молитва матерів країни
Стане всім ворогам стіною...
Вертайтесь, рідні, до родини,
Вертайтесь мирною порою.

Не хочемо війни страшної,
Не треба чорних нам могил
Не треба люті нам чужої –
Нехай панує в світі мир!

Не сміють наших убивати...
Вся Україна проклене!
Тримайтесь, дорогі солдати,
Їх Божа кара не мине!

Читець 11:

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.

Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я люблив. I любив Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

Читець 12:

« ... На місячній доріжці зустрілись дві душі,
Одна – до Бога пішки, а інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата, загиблого в бою,
А інша – немовляти, народжена в Раю.
І так би розминулись… але душа бійця
На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.
Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!
А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»

Душа же немовляти була як чистий сніг:
«Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина - таке її ім’я,
Ось-ось народить сина, а син її – то я!
Мене на Землю жити господь благословив,
Я маю народитись… ти вже там пожив?» -
Так у бійця спитало майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?)

А той боєць «Галина» повторював ім’я …
Та це ж його дружина чекала немовля.
Сплили перед очима щасливі ті роки:
Як він , ще був хлопчина й просив її руки…
Весілля і навчання, І пристрасті потік…
Він всі її бажання виконував, як міг.
Усе було чудово: вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово, що родиться козак!
А потім…сум в родині... в країну зло прийшло.
Галини очі сині зробилися мов скло.
«Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там.,
Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»
Та він своїй дружині сказав приблизно так:
«Як друзів я покину, який же я козак?
Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»

Поцілував Галину і рушив на війну…
А потім..постріл в спину.. і запах полину….

Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:
«Ти бережи Галинку що краща буде з мам.
Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно з тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш,
А все що буде треба в житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя
А я прикрию спину тобі із небуття»
На місячній доріжці невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік.

Народжуються діти, в воєнний час страшний,
І щоб їх захистити хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці в жіночому любов,
Життя не перерветься, відроджуючись знов!

Читець 13:

«Дюшес» - мене так звали побратими,
Та хто з них знав, що згину у бою?
Стояв я на Майдані поряд з тими,
З ким потім я пішов вже на війну…
А зараз я на небі, тут все тихо,
От тільки чую плач своїх батьків.
Я тут тепер не знаю лиха,
Зі мною тут багато парубків…
Ти вибач, мамо, за усі ті сльози,
Пробач за хустку чорну на тобі.
Я знаю,що у серці в тебе грози,
Бо син твій любий згинув на війні…
Але не міг я просто так дивитись,
Як кривдять мою милу Україну!
Річками кров синів її пролилась,
Я вирішив:«За неї хай загину!»…
Я так любив тебе, матусю, рідна,
Але прийшлося полягти кістками.
За рідну землю, за чужого сина,
Стояв за волю ще з часів Майдану.
Пробач за все, пробач, що покидаю,
Та за Вкраїну – другу матінку упав.
Тепер назавжди в небо відлітаю,
Тепер я, мамо, вільним став.

Читець 14:

За що підтримали тирана?
Чому до нас з війною йдете?
Іще болить народна рана,
А Ви знов смерті нам несете?

Ми не загарбники й не вбивці!
Ми любимо свою державу!
Чому загинули сміливці?
Не віднімайте їхню славу.

Ми мову нашу солов’їну,
Для себе вірно обираєм!
Ми не розділимо країну!
Ми суверенність захищаєм!

У нас давно свої герої.
І ми в них вірим й пам’ятаєм.
За що, Ви взялися до зброї?
За те, що волю не втрачаєм!

Чому Ви нас не захистили?
Коли простих людей вбивали.
Ви також рили нам могили?
І Україну розділяли.

Прийшли, коли народ у смуті,
Щоб свій шматок мерщій урвати.
Сказали, що ми майдануті,
І нас потрібно убивати.

За те,що у своїй країні,
Ми хочем жити, просто краще,
Щоб спокій був в кожній родині,
Ми не розділимось нізащо!

Ведучий:

Вшануймо пам’ять загиблих у другій світовій війні, Героїв Небесної сотні, усіх загиблих захисників нашої Вітчизни на сході України  хвилиною мовчання.

                                  

Хвилина   мовчання.

Перегляд відео «Україна – це ти».

Ведуча:

Світ величезний. Кожен з нас є невеличкою частинкою земної кулі. Якщо кожна частинка буде чистою і доброю, то на Землі усе буде чистішим.

Ведучий:

Наш океан став набагато чистішим, хоча ще залишилися темні плями. А це означає, що треба і надалі продовжувати дарувати світу добро і усе хороше. У Світі без миру, дружби і взаєморозуміння не прожити. Це повинен розуміти кожен.

Ведуча:

Отож, «Хай буде всезагальний мир в усьому світі».

Мир на землі — це затишок і тиша,

Це сміх дитячий і душі політ,

Коли поет чарівні вірші пише

Про незвичайний, дивовижний світ.

Ведучий:

Мир на землі — це росяні світанки,

Краса і творчість, пісня у гаях.

Мир на землі — це вечори і ранки

Із радістю і щастям у серцях.

Мир на землі — це дім і мама, й тато,

Й любові стільки — просто через край!

Ведуча:

Це та земля, де щастя є багато

І в кожній хаті — хліба коровай.

Це та земля, де сміх і пісня лине,

А діти йдуть до школи знов і знов.

Й ніколи у боях ніхто не гине,

Бо там господар — щастя і любов.

Ведучий:

Поки лунають постріли, йдуть міждержавні чи внутрішньо державні військові конфлікти, давайте приєднуватися у Міжнародний день миру до тих людей, які мовчки крокують, підтримуючи найцінніше на цій планеті – мир, людське життя, право мати над головою мирне небо.

Звучить пісня «Мир всім» С.Тарабарової.

РЕЦЕНЗІЯ

на сценарій вечора пам’яті

викладача Кордонської А.В.

Могилі-Подільського технолого-економічного коледжу

Вінницького національного аграрного університету

на тему:

«Обірвав свинець твої літа»

  Сценарій вечора пам’яті «Обірвав свинець твої літа», розроблений викладачем Кордонською А.В., відповідає методичним вимогам щодо розробки сценаріїв виховних заходів, який присвячений загиблим воїнам АТО.

Мир у рідній Україні – це найзаповітніше бажання усіх українців, котре вони висловлюють вголос так згуртовано, як ніколи раніше. 23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще декілька років тому ми не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер майже кожну родину опалило полум’я військових дій. Раніше ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких, тримається наша армія.

Гуртківці декламували вірші, в яких все частіше і частіше звучали фрази «Ми не хочемо війни», «Ми хочемо миру», «Ми просимо Бога, щоб війна нарешті закінчилася», «Я повернуся живим».  Під час заходу мали місце українські патріотичні пісні, слова глибокої поваги і вдячності за виконаний обов’язок, за збережене для нас мирне життя. Хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять Героїв Небесної Сотні, земляків, які героїчно загинули, від важкої зброї агресорів.

Під час заходу усі присутні з гідністю вшанувати світлу пам’ять загиблих на майдані під час Революції Гідності, загиблих Героїв в зоні АТО, а також віддали належну шану тим, хто тривалий час брав участь у бойових діях на сході України і тим, хто в даний час знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції. У межах заходу відбувся флешмоб Дня Миру «Голуб Миру».

Сценарій  може  бути  використаний  кураторами   при  проведенні  виховних  годин,  вечорів.

Скачати конспект