Розробка виховного заходу для учнів 7-9 класів «Я вірю в мою Україну»

Розробка виховного заходу
для учнів 7-9 класів



Тема: Я вірю в мою Україну








Підготувала вчитель вищої категорії

Одеської загальноосвітньої школи №28 I-III ступенів

Овдійчук С.Ю.



Тема: Я вірю в мою Україну

Мета:
1.Ознайомити дітей з історією України, боротьбою українського народу за волю і незалежність;
2.Виховувати в дітях інтерес до історичних подій у своєму краї;
3.Привити учням любов і повагу до історичних та культурних надбань українського народу;
4.Виховувати почуття національної гідності та гордості за свою Батьківщину та  народ.
Очікувані результати: сформованість більш високого рівня громадянського самовизначення й відповідальності; розвиток почуття гордості за приналежність до української нації.
Завдання: сформувати знання про історію та культурні цінності України, стимулювати прагнення до глибшого вивчення унікальності нашої держави,мотивувати розширення кругозору, самостійно знаходити необхідну інформацію.
Форма проведення: історико-літературна композиція.
Місце проведення: актова зала.
Тривалість: 45 хвилин.
Обладнання: державний прапор України, зображення малого герба України, відеоматеріали з теми, Декларація про державний суверенітет України, Конституція України, рушники, кетяги калини.

Перебіг заходу

I.Організаційний етап (1 хв.)
Учні розташовуються в залі, лунає пісня «Краю рідний - доленько моя»
II.Мотивація навчально-виховної діяльності учнів.(1 хв.) Оголошення теми та мети заходу.
III. Основна частина заходу (30 хв.)

Ведучий 1. Доброго дня! Ми раді вітати вас. У кожного з нас одна єдина Батьківщина. Україна — моя батьківщина ,і я пишаюсь тим ,що я українець. В Україні я народився, зростаю, навчаюся, звідси мій рід. Я люблю її мальовничі простори, лани, поля, ріки, ліси і гори…
Щоб полюбити свою країну, її треба пізнати багато подорожуючи.
Вам доводилось стояти на верхівці муру Хотинської фортеці на Дністрі? Її висота сягає сорока метрів, товщина стін п’яти. Це велична споруда, одна з
пам’ яток архітектури. Відчуваєш подих століть, торкаєшся не просто теплого каменю, а нашої історії.
А ви підіймались на гору Говерлу в Карпатах? Це найвища точка України. Як приємно стояти відчуваючи свист вітру у вухах, а перед очима, скільки бачить око, — величні гори.
 Для мене Батьківщиною є моя рідна Україна. Ми зібрались тут , щоб краще дізнатись про нашу Батьківщину-Україну. Ми поспішаємо назустріч нашій країні з радістю в серці. Хочемо розпочати наш захід рядками вірша «Чудо-країна»

Ведучий 2
Прекрасний,вільний спів пташини,
Безмежна неба глибина,
Червоні кетяги калини,
Що нахилились до струмка.
Шляхи безкраї степів широких,
Веселий сміх з дитячих уст-
Оце і є та Україна,
До якої я так горнусь.
-Оце і все? -спитає недруг,-
І це країна вся твоя?
Яку красу,які простори
Розгледіти ти в ній змогла?!
Ведучий 1
Я відповім:-не сумнівайся,
Я аргументи наведу,
Країна-чудо,я це знаю,
Усім про неї розкажу.
Про моря глибину бездонну,
Про чайки над ним політ,
Про широчінь степів південних,
Вершин Карпатських й Кримських гір.
Про річки течію невпинну,
Що шлях проклала в майбуття,
І про настільки колоритне,
Етнічне,вільне в нас життя.
Ведучий 3
І про козацьку Січ всесильну,
Що так країну берегла,
Про все: від гірської вершини,
До глибини морського дна.
Про тихі води,ясні зорі,
Про перемоги без кінця,
Про рідну неньку-Україну,
Що все здолала,все змогла.
Про все,що є на Україні,
Про те,що було і буде.
І,щоб ніхто не сумнівався,-
Вона жива,вона живе!

Вчитель
 Сьогодні всіх українців і на заході, і на сході об‘єднує однаке бажання - жити краще. Всі вони хочуть, щоб в Україні був високий європейський стандарт життя. І це - та основа, на якій можна будувати об‘єднавчий процес. Ми повинні дозволити народу України розмовляти тією мовою, яку вони вважають своєю рідною ( але всі повинні шанувати та знати українську мову), ми повинні дозволити їм шанувати тих героїв, які є для них ближчими ( але пом’ ятати всіх тих ,хто поклав своє життя за нашу свободу).

Ми повинні шанувати людські почуття, культурні та моральні цінності. Це – багаторічна, велика, копітка робота, але її треба починати робити. Не диктуючи, без менторських тональностей, без повчань, без приниження будь-кого, будь-яких людей, які  вони не сповідували традиції.

Ведучий 2
Віки шуміли над Україною і забирали в її народу не одну мирну днину. Шматували нашу землю міжусобні війни князів, знищували татаро-монголи, мечем і вогнем пройшлись по ній польські пани, втоптували у гній рідну мову, катували російські царі, замучували на Соловках та в ГУЛАГі більшовики, морили голодом у 20-30-х роках XX століття, і сьогодення нещадно б’ють по нашій рідній Україні ті хто не хоче бачити її вільною та незламною.

Іде показ відеофільму « Це моя Україна» ( 4.50 хв.)

Вчитель . Ви знаєте я хочу задати вам тільки одне питання.
- Навіщо ми проводимо такий захід?
Діти відповідають. А на дошці закриті декілька слів. Після відповідей дітей відкривається то ,що закрито, і ми бачимо, чи співпали наші відповіді. На дошці було закрито :
-Пам’ятати,
-Любити,
-шанувати,
-оберігати.
 За декілька тижнів до проведення заходу вам було дане завдання. Вибрати, на ваш погляд, привабливий куточок нашої країни, про який  ви хотіли б розказати.

Іде показ презентацій:
«Замки Закарпаття» , « Софія Київська», «Національний заповідник острів «Хортиця», Музей «Писанка».

Звучить пісня « Моя країна»( 3 хв).

Ведучий 1
- Жінко, чого Ви плачете?
Ваш син — герой!
Ви, що не бачите,
Ще цей хлопчина і он той…
— Героєм був мені завжди.
З тих пір коли почав іти,
З тих пір, коли сказав він «мама»…
Я так раділа, так ридала,
Від щастя сльози проливала.
Так ніби знала, ніби відчувала…
Я так його тримала, так оберігала…
Та все ж пішов за іншу битись маму,
мені ж залишив вічну рану.

Ведучий 2

А я дзвонила, кажу: «Сину,
Іди додому, бо там гинуть!»
А він: «Неправда, тут все мирно».
Мені від того було дивно,
І я його чекала… Так чекала!
Він вернеться! Я вірила, я знала…
І він приїхав не колись, а нині.
Виходжу я, дивлюсь — моє дитя у домовині.
Як справи синку? Ну кажи, як справи?
Чого мовчиш, не хочеш подивитися на маму?
Відкрий же очі… вставай… ти хочеш так лежати?
Втомився, певно, вирішив поспати…
Боже, я тебе укрию — ти ж такий холодний,
Живіт запав, напевно, ще й голодний…
Ходи, я вже на стіл накрила.
Ходи, тебе чекає вся родина!
А люди кажуть, що здуріла,
Що мертву так трясу дитину…
Та, що ті люди, що вони там знають?
Мій син — герой, герої не вмирають!

Вчитель.Святе Письмо говорить, що спочатку Бог розселив людей по всьому світу і кожному народу дав землю. Богом дана земля є святою і рідною. Тому її захист – це найперший обов’язок кожного народу. Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров' ю сотень поколінь наших працелюбних і героїчних предків, які зберегли для нас нашу солов’їну мову, а нас самих наділили веселою вдачею, співучістю, працьовитістю та високою мораллю. Ми можемо пишатися мальовничою природою, родючою землею, лагідним кліматом, безліччю корисних копалин і неповторної краси краєвидами. Головне, що ми сьогодні маємо усвідомити ми не пришельці на цій землі, наші предки її ні в кого не відбирали, ми, українці, на своїй землі і маємо таке глибоке коріння, що його не вирвати ніякими силами.

Звучить пісня «Небесна Сотня (Герої Не Вмирають)» - Гурт "Вітер Знає"
(3 хв.)

 Ведучий 3. Їх назвали Небесною Сотнею – українців, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей Аби захищали країну від лиха, пильнували й оберігали її з небес… Загиблі хлопці своїми життями спокутували цю провину за всіх! Це має пам’ятати кожен! Сьогодні, завтра, завжди. Без цього ми не зможемо відбудувати свою країну!

Ведучий 1
Я вірю в сильну Україну
Неподоланну і єдину.
У синє небо й жовте поле,
Ревучий Дніпр, Карпатські гори.
Я вірю у козацьку силу,
Що подарована нам Богом,
Я вірю в Незалежну  Україну,
В якої є своя дорога!
Я вірю в неподільну Україну,
В якої нема поділу на Захід і на Схід.
Від Бугу до Дінця – усі ми є родина,
Усі разом ми є козацький рід!
Я вірю в патріотів, у свою країну,
В непереможний український рід.
Усі ми – українці, велика Україна,
Яка буде сіяти ще багато літ!
Вчитель. Щасливий той народ, що має свою знаменну історію, але двічі щасливий той народ, який після тривалого небуття врешті-решт відкриває своє минуле і думає про наше майбутнє.

Звучить пісня «Молитва» (пісня /сл. Анастасія Дмитрук)( 3 хв.)

Діти встають і запалюють свічки.

ІV. Підведення підсумків виховного заходу. (3 хв)

Вчитель . Хочу закінчити словами Ліни Костенко «І все на світі треба пережити, і кожен фініш, це, по суті, старт». Я переконана, що ці події, які відбуваються зараз в Україні, закінчаться, і ми розпочнемо нове життя - станемо справді суверенною, демократичною країною. Але залишиться в історії така сумна сторінка, коли брат пішов на брата. Тож бажаю всім миру, благополуччя, розуміння,  любові, мирного неба над головою та рідної землі під ногами.




Літературні джерела
1. Концепція громадянського виховання
2. Концепція національного виховання
3. Національна програма «Діти України»
4. Закон України “Про загальну середню освіту ”
5. Коновалова М.В. Тематичні класні години ( національно – патріотичне та громадянське виховання) 5 – 11 класи .- Харків : «Видавнича група Основа.» , 2011р.
6. Виховуємо громадянина України ( сценарії виховних заходів)1-11 класи.-Тернопіль, 2014р.

Інтернет ресурси:
Освіта: http:osvita.ua
Поділіться любов’ю до України: http:iloveukraine.com.ua
Пошукова система Гугл: http:www.google.com.ua
Вікіпедія: http:uk.wikipedia.org


скачати

Розробка виховного заходу для учнів 7-9 класів «Я вірю в мою Україну»