У спину дихає "Чорнобиль"

                             У спину дихає "Чорнобиль"

Тема.  Хоча  нам  у  спину  й  дихає  Чорнобиль…

Мета.  Поглибити  знання  учнів про  творчість  письменників  рідного

            краю,  присвячену  Чорнобильській  трагедії; знання  про  історію

            рідного  краю.

            Формувати  в  учнів  особистісне  ставлення  до  літератури  рідного

            краю,  історичної  пам'яті,  плекання природного  почуття  націона –

            льної  гордості.

            Удосконалювати  навички  виразного  читання.

Обладнання:  книжкова  виставка  « А  льон  цвіте  синьо,  синьо…»,

                          портрети  поетів  Полісся,  карта  Поліського  району, схеми

                                             

  Хід  уроку      

   

                                                                                      Добро  на  землі  роблять,

                                                                                      А  зло  -  творять.

І. Організаційна  частина

- Добрий  день  вам,  любі  друзі,

  В нашім тіснім дружнім крузі

  Проведемо ми урок

  Для допитливих діток.

  Про Поліську сторону

  Повідомим дітвору.

  То ж всідайтеся зручненько

   Попрацюємо гарненько.

ІІ. Актуалізація читацького досвіду школярів

1.    Робота з книжковою виставкою.

Вправа «Мікрофон»

– Чому,  на  вашу думку, наша книжкова виставка носить назву «А льон цвіте синьо, синьо…»?

Варіанти відповідей.

а) – Це слова з улюбленої пісні поліщуків «А льон цвіте» на слова нашого земляка Василя Юхимовича.

б) – Колись наші предки вирощували на полях таку технічну культуру.

в) – Цвіт льону – це як символ пам'яті про колись квітучий Поліський край.

 – На виставці представлені збірки :  «Сторона моя Поліська» і « Дорога любові»

Миколи Дубовича;  «Дорога додому» і «Сьогодні знову двадцять шосте…»

Дмитра Герасименка ; поетична антологія «А льон цвіте…»

  Завдяки цим поетичним збіркам ми ознайомимось із духовним життям згорьованого Поліського району через творчість наших земляків. Вони хочуть донести до читачів через свою поезію, пісню, самобутній поліський фольклор

любов до рідного краю та безмежну тугу за сплюндрованою малою батьківщиною.

   Вправа « Гронування»

– А  за що ми любимо рідний край, бережемо і цінуємо ?

 

     ІІІ. Активізація читацького мислення

1.    «Портретна галерея»

– При підготовці до цього уроку ви вдома працювали у творчих групах. Надамо

слово нашим бібліотекарям.

(Розповіді групи бібліотекарів)

1-    й.  Це портрет  Кленца Володимира Броніславовича, який народився 19 січня 1948 року у селі Військова Поліського району.

                        

У 1973 році закінчив факультет журналістики  Київського державного університету імені Т. Шевченка.

    Володимир Броніславович прийшов до читачів як ніжний лірик, поет-пісняр. Його поезії – це і біль за долю малої батьківщини автора – Полісся, яким прокотилася лиха чорнобильська віхола, і висвітлення щоденних турбот і проблем, з якими стикаємось ми у своєму житті сьогодні, і просто радість, яка струменить з кожного рядочка, бо білий світ – це не тільки турботи, а це і краса землі, і краса людської душі. 

  Автор 13 – ти літературних збірок. Шість збірок видано для дітей. На його пісенні твори написали музику більше як  20 композиторів. Член НСПУ (1999). Премія ім. С. Гулака-Артемовського. Працював у часописах «Слово і час», «Сільські вісті»; був заступником головного редактора газети «Зірка». Автор збірок гумору й сатири «Лоскіт заштриком» (1992), «Секрет уяви» (1994), «Ніжність і біль» (1995); збірок віршів для дітей «Чом стоніжки ходять босі» (1996), «Абетка небилиць» (1998), «Із лугу йшли ведмедики», «Чарівливий мій край» (2011); збірок пісень «Доброго вам ранку!» (2005; 2009), «Заспівай, веселочко!» (2009). Твори Кленца відзначаються глибоким психологізмом і м’яким гумором.

      Помер у березні 2007 року.У селищі Гостомель 2010 року відкрито пам’ятну дошку.

2 – ий.  Це фото Дубовича Миколи Івановича.

   Народився  12 вересня 1949 року в селі Буда – Варовичі Поліського району.

Навчався в Московському університеті мистецтв. Працював начальником караулу  в ППЧ – 59 смт. Вільча  Поліського району. 26 квітня 1986 року

приймав участь у гасінні пожежі на ЧАЕС.

    Видрукувані збірки віршів та прози «Чорнобильська зона», «Свічечка віри»,

«Сторона моя Поліська», «Яблуня життя».  

 

3 – ій.  Розповім про Ігнатюк Анну Дмитрівну.

                       

Народилася 16 липня 1941 року. Закінчила Київський технікум легкої промисловості. Жила і працювала в смт. Поліське. Працювала в райкомі комсомолу, на поліській швейній фабриці. Після аварії на ЧАЕС переселилась в смт. Іванків Київської області, де і проживає в даний час.

      Ігнатюк Анна Дмитрівна  – керівник народного жіночого аматорського ансамблю «Криничанка», самодіяльна художниця, поетеса, нагороджена відзнакою Президента України «20 років Незалежності» (2011),

4 – ий. А ось Герасименко Дмитро Дмитрович народився 01 січня 1956 року в смт.Поліське. Закінчив Чернігівський педагогічний інститут. Працював учителем фізкультури в школах Поліського району. Після аварії на ЧАЕС переселився в м. Фастів Київської області, де і проживає в даний час.

Вірші почав писати після відселення. Випущено дві збірки, готується до друку третя.

2.    Конкурс читців « Джерельце»

(Одна поезія читається 2 – 3 учнями. Один читець зупинився, інший підхвачує

текст поезії й «несе» далі)

– Оголошуємо конкурс на кращого читця віршів про рідний край. Кожен з учасників має інтонацією відобразити той біль і тугу, які автори вклали

у свою поезію. Нехай ваші виступи ллються срібним джерельцем любові до рідної землі.

ВШАНУЙМО ПАМ'ЯТЬ

Де б не були  – далеко, близько,

Легко чи тяжко на душі –

Вшануймо пам'ять про Поліське

Село зелене на Ужі.

Хай дощ іде, хай хмари низько

І проти вітру лиш грудьми –

Вшануймо пам'ять про Поліське,

Де б не були, земляче ми.

Волошки сині там, як небо,

І сон-трава, берези сік,

Нам долі іншої не треба,

Де жив - закінчувати вік.

Та атом вирішив інакше,

Живем тепер на чужині,

Душа болить, сумує, плаче,

І б'ється пташкою в вікні.

І хай нам пам'ять серце тисне,

Й дорога губиться в імлі,

Ми не забудем про Поліське -

Найкраще місце на Землі.

                                         Дмитро Герасименко

ПОЛІСЬКА МОЯ СТОРОНОНЬКА

Поліська моя сторононька,

Дорожчої серцю нема.

І донечки тепла долонька.

Що тата за руку трима.

І щебет маленького сина,

І краплі дощу на зелі —

Це все -— дорога Україна.

Вона у моїму селі

Калиною квітла і співом

В травневім гаю солов'я,

Колоссям зростала і дивом

Ставала — єдина моя.

На серці квіт щастя розцвівся —

Так радісно й тепло було.

Чорнобиль жорстоко помстився

І рідне спустіло село.

Лишився я в нім із сім'єю,

Щоб в серце усе, до дрібниць,

Ввібрати — прощання із нею

Сільчан, ніби скривджених птиць,

Що всі полетіли із зони

У чисті, безпечні місця.

Немов за покійником, дзвони –

Пливли над хатами сільця

Мого, де живу я ще, поки

Під листям, осипаним з віт,

Біди не сховаються кроки

І віку ХХ-го слід.

                                   Микола Дубович

БІЛЬ

Знову стою на руїнах,

Тут було рідне село...

Мати моя, Україно,

За що це лихо і зло?

Де ви, Луб'янка й Діброва,

Пухів, Бобер, Тараси,

Чи відродилися знову,

Чи не згубили краси?

Вільча і Грезля, й Поліське,

Де в цьому світі ви є,

Де ти, і миле, і близьке

Рідне Полісся моє?

В смутку спинюсь перед дротом,

Що навіки відділив

Землю, орошену потом

Наших батьків і дідів.

В зоні відчуження тиша...

Мертва, як наше село,

Що не існує вже більше,

Наче його й не було.

Скачати роботу У спину дихає "Чорнобиль"